/Files/images/DSCN2868.JPG

ПІДГОТУВАЛА ВЧИТЕЛЬ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ЄВДОКИМОВА Н.Г.

МІЙ ДОСВІД РОБОТИ

Формування творчої компетентності молодших школярів засобами ігрових технологій

Реформування системи освіти в Україні набуло глобального характеру. Загострилося питання поліпшення якості освіти. Людину, спроможну жити й працювати в принципово нових умовах демократії і свободи, а іноді в жорстоких умовах ринкової економіки та конкурентноспроможності, треба цілеспрямовано виховувати.

Тому актуальною проблемою освіти сьогодні є « виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання та вміння для творчого розв’язання проблем, прагнезмінити своє життя і життя своєї країни». Суспільна потреба у всебічно розвиненій особистості визначає велике значення кожної ланки сучасної освіти, але початкова школа виступає « коренем усієї шкільної освіти», забезпечує подальше становлення особистості дитини, її інтелектуальний, соціальний, фізичний розвиток.

За останні п’ять років статистичні дані медичних установ свідчать про зниження показників здоров’я серед учнів молодшого віку відповідно до стандартів здоров’я. На підставі спостережень, аналізу наукових видань та спілкування з педагогами, я, як учитель-практик, визначила для себе декілька важливих факторів, які негативно впливають на здоров’я дітей, що, в свою чергу впливає на шкільну мотивацію та навчальну активність молодшого школяра. Це:

- збільшення навчального навантаження;

- зменшення рухової діяльності, проведення одноманітного дозвілля ( перегляд відеофільмів, комп’ютерні ігри тощо);

- інтенсифікація навчання;

- недосконалість методів навчання з віковими і функціональними можливостями молодших школярів.

Переді мною постали питання: « Як будувати урок, щоб він якомога менше стомлював учнів і давав їм змогу активно здійснювати своє бачення, почуття та уяву? Як запалати животрепетну іскорку допитливості в очах дитини, яка збереже стійку увагу протягом усього року, зародить бажання вчитись?» Розв’язання цих питань я бачу тільки в «постійному оновленні змісту освіти та навчально-виховного процесу».

Аналіз сучасної наукової та педагогічної літератури свідчить, що зміни неможливі без застосування на уроках інноваційних технологій, звісно, не забуваючи про те, що використовували колись. Адже, як говорив Конфуцій, «хто опанував нове, плекаючи старе, той може бути вчителем». Однією з таких технологій, на мою думку , що допомагає учню не тільки засвоїти певний обсяг знань, а й відповідає самим природним потребам дитини молодшого шкільного віку, є ігрові технології. Таким чином, впровадження ігрових форм навчання на уроках відіграють важливу роль при організації навчально-виховного процесу і надають можливість:

- розвивати ключові компетентності молодших школярів, враховуючи оздоровчу функцію освіти;

- реалізувати на практиці принципи гуманістичної педагогіки навчання.

Адже за своєю природою гра – це найвластивіша форма життєдіяльності дітей.У нійвідбувається складний процес мобілізації усіх розумових здібностей, стимулюється розвиток уваги, пам’яті, уяви. Гра передбачає не просто співпрацю учителя та учнів, а й захопливу спільну творчість. Постійне залучання школярів до найрізноманітнішої ігрової діяльності, сприяє вихованню сталого пізнавального процесу.

Систематичне використання ігрових технологій на різних уроках у початковій школі забезпечує стабільний розвиток ключових компетентностей молодших школярів, підвищує рівень мотивації учнів до вивчення предметів, створює здоров’язберігаюче навчальне середовище та сприяє розвитку творчої особистості учня.

Гра є історичним явищем у людській діяльності. Тому проблема організації навчання через ігрову діяльність завжди привертала увагу психологів і педагогів минулого та сучасності.

Дослідження гри, як засобу навчання і виховання знайшли своє відображення в багатьох педагогічних теоріях і системах. Значного поширення в світовій педагогічній практиці набула створена у першій половині xIx ст. система дидактичних ігор ф. Фребеля. Зростаючий інтерес до питань ігрової діяльності на початку xx ст. реалізувався у всесвітньовідомій педагогічній системі М. Монтессорі , теоретичними засадами якої є вільне виховання і сенсуалізм.

Наукове осмислення сутності гри та її значення для розвитку дітей започатковано в вітчизняній психології. У працях відомих російських учених xx ст. Л. Виготського, О. Леонтьєва, С. Рубінштейна, Д. Ельконіна, В. Зіньківського, О. Запорожця та інших розроблено теоретичні засади історичного походження гри, її соціальної сутності та психологічного механізму.

Потреба включення ігрової діяльності у навчальний і виховний процес початкової школи постала, як педагогічна задача у 70-х роках xx ст. в Росії у зв’язку з відкриттям при школах підготовчих класів, у яких мали навчатися діти 6-ти річного віку. Але вже з середини 60-років xx ст. педагогами-практиками використовувався досвід В. О. Сухомлинського щодо навчання дітей через гру. А наприкінці 70-років учителям відкрився досвід Ш. О. Амонашвілі.

В Україні даною проблемою почали займатися педагоги і психологи в НДІ педагогіки і психології під керівництвом Н.Ф. Скрипниченко та С.Л. Коробко, вчителі-новатори Є.М. Ільїн, С.М. Лисенкова та В.Ф. Шаталов. На сучасному етапі розвитку початкової освіти звертає увагу на можливості гри в навчанні і вихованні відомий український учений у галузі загальної педагогіки і дидактики початкової освіти О. Я. Савченко. Вона переконана, що гра «має бути в центрі педагогічної уваги і турботи батьків, як і інші важливі потреби».

Таким чином, методичне підґрунтя досвіду роботи та його практична реалізація спираються на наукові дослідження та теоретичні розробки відомих закордонних та вітчизняних науковців та педагогів Л. Виготського, О. Леонтьєва, В. Сухомлинського, Ш. Амонашвілі, О. Савченко, А. Фурмана.

Держава ставить перед вчителем початкових класів завдання створити умови розвитку особистості кожного учня,формувати спосіб життя з метою швидкої адаптації учнів до соціальних змін у суспільстві. Я зробила висновок, що можна використовувати давно відомі методи роботи в нових умовах із новою метою і завданнями, наповнити їх новим змістом.

розкрити творчий потенціал дитини, розвиток її творчих здібностей, шляхом впровадження ігрових технологій на уроках, які відіграють важливу роль при організації навчально-виховного процесу.

Як правило, до нас приходять діти з різним рівнем розумового розвитку та нахилами до навчання. Тому, перш за все, в основу своєї роботи я впроваджую діагностичні дослідження. Разом з психологом проводжу з дітьми наступні діагностики:

1. « Уява», метою якої є визначення рівня уяви у дітей.

2. « Придумай гру». Мета даної методики - визначення рівня розвитку, фантазії у дитини.

3. « Творчий потенціал», визначення розвитку рівня творчого потенціалу.

Аналіз діагностичних досліджень показав, що на початок навчального року у першокласників слабо розвинута уява, фантазія, хоча, на мою думку, в кожній дитині достатньо закладено творчого потенціалу. Треба тільки допомогти їй розкритися. Щоб вибрати форму роботи на наступний рік, проводжу в кінці навчального року повторну діагностику. Система діагностичного відсліджування розрахована на чотири роки навчання, кожного року завдання ускладнюю.

Моніторинг діагностичних досліджень показав, що використання ігрових технологій на уроках дає певні результати.(Додаток 1-3)

Беручи до уваги слова Венгера « Якщо ми хочемо, щоб дитина щось засвоїла, то потрібно це втілити в діяльність самої дитини», враховуючи психолого-педагогічні надбання та фактори, які впливають на шкільну мотивацію та навчальну діяльність молодшого школяра, мною було розроблено власну технологію на основі ігрових форм навчання (Додаток 4). Основними складовими технології досвіду є:

Врахування дидактичних та методичних принципів

організації ігрової діяльності.

Не будь яка ігрова технологія може бути ефективною. Лише дидактично доцільне її використання та методично виправдана організація дають змогу вважати гру ефективним засобом навчання. Тому, кожний вид ігрової діяльності, що проводиться на уроці, обов’язково відповідає таким дидактичним і методичним принципам:

- урахування індивідуальних і вікових особливостей учнів;

- доступність;

- новизна,

- поступове зростання складності;

- зв'язок ігрової діяльності з іншими формами роботи на уроці.

Місце і роль ігрової технології в навчальному процесі, сполучення елементів гри й навчання багато в чому залежать від розуміння учителем функцій і класифікацій педагогічних ігор. ( Додаток 5).

Створення позитивного емоційного фону

Почуття, як і думка, рухає творчістю людини. Зважаючи на це, я на своїх уроках намагаюся створити позитивний емоційний фон завдяки використанню ігрових форм навчання. Це знижує почуття невпевненості, побоювання, тривожності у дітей, підвищує самооцінку. Так, на уроках читання під час інсценування , навіть слабкі учні почувають себе окриленими, якщо у них виходить та чи інша роль, а цьому підвищується емоційний фон уроку в цілому. І не має значення, що інсценують учні, - ціле оповідання чи тільки фрагмент, але підчас цього дійства дитина ознайомлюється з великим діапазоном людських почуттів.

Керівництво та ретельний контроль всіх етапів ігрової діяльності.

Щоб ігрова діяльність на уроці була ефективною і давала бажані результати, кожна ігрова форма навчання повинна знаходиться під керівництвом та контролем вчителя. Під управлінням я розумію:

- доцільний вибір ігрових технологій;

- обладнання та оснащення ігрової площадки, її архітектура;

- розподіл дітей на ролі;

- контроль розвитку ігрової ситуації;

- констатація результатів гри.

Систематичність використання ігрових технологій.

Використання ігрових форм і методів в навчанні благодійно впливає на якість засвоєння навчального матеріалу за рахунок підвищення інтересу до предмету. А інтерес, у свою чергу, чудово стимулює діяльність школярів і є одним з головних мотивів навчання. Проте, як показали дослідження вчених-психологів і педагогів, ігрові технології не забезпечують стійкого позитивного ставлення молодших учнів до навчального процесу, якщо використовується епізодично. Тому використовую ігрові технології в системі, що дозволяє активізувати пізнавальну діяльність школярів і підвищити інтерес до навчання. Щоб одна і таж гра не набридла, через певний час змінюю, ускладнюю завдання, враховуючи засвоєний матеріал, індивідуальні особливості молодших школярів.

Наявність пізнавальної направленості гри.

Відомо, що метою гри має бути прагнення учителя сформувати у дітей стійкі пізнавальні інтереси, виробити міцні навички та вміння, навчити учнів вчитися. Але ж дитина не бачить очевидну мету гри, поставлену педагогом, завдяки присутності ігрових елементів. Цім підтверджується наявність скритого пізнавального інтересу. Гра – це творчість, гра – це праця. А « праця– шлях дітей до пізнання світу», - писав О. М. Горький. Тому гра як форма ігрового навчання має сенс лише тоді, коли дидактичне навчальне завдання приховане від дитини за ігровою цікавою ідеєю.

У практиці своєї роботи використовую різноманітний цікавий матеріал, дидактичні та сюжетно-рольові ігри, уроки - подорожі, уроки – казки тощо. На різних етапах занять застосовую2 – 3 короткочасні ігрові ситуації різної тривалості, або все заняття будую у вигляді сюжетно-рольової гри. Перевагу віддаю тим іграм, які передбачають участь більшості дітей класу, швидку відповідь, критичне мислення, розвиток комунікативних здібностей.

Значне місце на уроках відводжу таким формам роботи, як; «Мікрофон», «Мозковий штурм», «Навчаючи- вчуся»,»Незакінчені речення», «Дерево вирішень» тощо. Ці технології колективно-групового навчання передбачають одночасну спільну роботу всього класу. Вони дають змогу кожному висловити свою думку.

Інтерес у дітей викликає проводження гри « Крісло автора» під час вивчення нового матеріалу, де діти виступають у ролі вчителя.Наприклад, на уроціукраїнськоїмови у 3 класіпід час вивчення теми ”Будова тексту. Видитекстів” за бажаннямучнівназначаєтьсясеред них учитель. Йомупропонуєтьсязавдання: опрацюватисамостійноновийматеріал ( вчительможездійснюватидопомогу в підготовці уроку) і довести йогоучням в доступнійформі. Такий вид гристимулюєдітей до саморозвитку, самовизначення як особисті.

На етапіоголошення теми та очікуванихрезультатівзначнемісцевідводжупроведеннюінтерактивноївправи “Дерево очікування.” Так, наприклад, на уроціприродознавства у 3 класі по темі “ Як розрізняютьтварин. Тварини - живіорганізми”проводжуданий тип гри. Дітямроздаювирізані з паперукленові листочки. Даю завдання: записати на них конкретніочікуванірезультативід уроку. Усіці листочки дітиприкріпляють на макеті“Дерева вирішень”. В кінці уроку підводжупідсумки, чидосягли вони очікуваного результату. Такий вид грисприяєрозвиткупізнавальноїактивностіучнів на уроці.

Проводженнягри“Дешифрувальник” на даномуетапі уроку сприяєрозвиткулогічногомислення у дітей, вміннювизначатиключові слова уроку.

На етапі рефлексії доцільно проводити такі інтерактивні вправи : «Незакінчене речення», «Інтерв’ю », «Абетковий суп», «Від А до Я», «Так чи ні!». Такі форми роботи допомагають узагальнити та перевірити засвоєння учнями вивченого матеріалу.

Підчас проведення уроків читання більшу увагу приділяю проведенню дидактичних ігор, тому що в умовах дидактичної гри дитина засвоює програму значно успішніше, ніж в умовах навчального заняття, адже в дидактичній грі навчальна мета - частина ігрової ситуації з виконанням певних правил. Такі ігри як: « Дощик», « Диктор телебачення», «Бджілка» тощо розвивають у дітей дикцію, навички правильного виразного читання.

Під час навчаннявеликуувагуприділяюрозвиткумовиучнів. Вважаю, що на сьогоднішній день уже знайденаінтерактивна форма роботи з розвиткумови – цедискусія. Уже з першогокласу додаю в словниковий запас дітей, фрази «,Я вважаю», «На мійпогляд» і т.д. Це є тренінгомкомунікативнихнавичок, сприяєвиробленнювласнихцінностей, створює атмосферу співробітництва.

Таким чином, впроваджуючи на уроках ігрові технології, свою діяльність спрямовую на розвиток ключових компетентностей, адже вірю, що: виховавши особистість, здатну творчо засвоювати знання і застосовувати їх на практиці, ми відродимо інтелектуальний потенціал країни, від якого залежить майбутнє нашої держави.

Як результат впровадження досвіду можна вважати такі дослідження:

- наявність у більшості учнів сформованих пізнавальних мотивів, ключовихкомпетентностей та збереження стабільності рівня якості знань (Додаток 6 );

- підвищення рівня бажаної мотивації до навчання;

- участь у роботі шкільної Малої Академії наук

- підвищення рівня участі у учнівських конкурсах різного рівня

(Додаток 7 )

1. Ампілогова Л. І. Іванноваційна освітня діяльність- вимога часу// Завуч.-2003.-№11-с. 4-9.

2. Адруховець Л. Ігровапедагогіка//Завуч.-2004.-№1(187).-с.6-16

3. Булигіна О.Д. Ігровітехнології: шляхи забезпечення умов інтелектуального, соціального, морального розвитку молодших школярів//Початковенавчання та виховання -2009-№19-21.-

с.2-21

4. Ватаманюк Г. Інтелектуальнагра як засібактивізаціїнавчальнопізнавальноїдіяльності старших дошкільників та молодшихшколярів.//Початкова школа – 2008- №6.-с.40-43.

5. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детскомвозрасте.-М.,1996

6. Ващенко Г. Роль ігровоїдіяльності у навчанні//Ващенко Г.Загальніметоди навчання.-К.,1997.-с.366-380

7. Галкін С. Організаціяігровоїдіяльності на уроці//Завуч.-2004.-№30()216-с.9;-2005-«(224).-с.17-20.

8. Дівакова І.І. Інтерактивнітехнологіїнавчання у початковихкласах. Т. . Мандрівець, 2012-с.20-29, с. 34-56.

9. Державний стандарт початковоїзагальноїосвіти. - К.,2005.

10. Державнанаціональнапрограма “Освіта”: Україна ХХІ століття.-К, 2001.

11. Жорник О. Використаннядидактичнихігор у навчанні//Рідна школа.- 2000.-с.54-56.

12. Закон України “Про загальнусередню освіту”.-К.,1999.

13. Закон України “Про освіту”.-К.,1996.

14. Концепціязагальноїсередньоїосвіти (12-річна школа), затвердженаПостановоюКолегії МОН України та Президією АПН Українивід 22.11.2001р.№12/5-2.

15. Кондратюк О.І. Інтерактивні уроки впочатковій школі.-К.,2007,с.48-55.

16. Національна доктрина розвиткуосвітиУкраїни в ХХІ ст. – К.,2007,с.4-8.

17. Пометун О.І. Сучасний урок. Інтерактивнітехнології навчання-К.,:А.С.К.2012,с.87-102.

18. Химинець В.В. Інноваціївпочатковій школі.-Т.,2012,с.135-147.


Кiлькiсть переглядiв: 168

Коментарi